0

Тутовый шелкопряд

Из чего делают шёлк?

Прошло несколько тысяч лет, а изделия из шёлка все так же пользуются спросом и так же ценятся во всем мире. Многочисленные искусственные заменители шёлка хоть и приблизились по своим свойствам к оригиналу, всё же уступают натуральному шёлку по многим критериям.

Итак, натуральный шёлк представляет собой мягкую ткань из нитей, добываемых из кокона тутового шелкопряда (читайте статью «Как отличить натуральный шёлк?»). Около 50% мирового производства натурального шёлка сосредоточено в Китае, отсюда же идут поставки шёлка наилучшего качества по всему миру. Кстати сказать, производить шёлк здесь начали еще в пятом тысячелетии до нашей эры, так что ремесло это в Китае — более чем традиционное.

Для создания шёлка наивысшего качества используются самые лучшие шелкопряды. Вылупившись из яиц эти гусеницы сразу же приступают к еде. Для того, чтобы начать производить шёлковые нити, тутовые шелкопряды увеличивают свой вес в 10 тысяч раз, поглощая только свежие листья шелковицы! После 40 дней и 40 ночей непрерывной трапезы личинки начинают ткать кокон. Шёлковый кокон сделан из одной единственной нити слюны. Каждая гусеница способна произвести почти километровую шёлковую нить! На изготовление кокона уходит 3-4 дня.

Кстати говоря, не только тутовые шелкопряды производят нити. Пауки и пчёлы тоже производят шёлк, вот только в промышленности используется только шёлк тутового шелкопряда.

Технология производства шёлка

Производство натурального шёлка — довольно сложный и многоэтапный процесс. Первый этап представляет собой очистку и сортировку коконов тутового шелкопряда. Распутывать нежную шёлковую нить не так просто, ведь она склеена белком под названием серицин. Для этой цели коконы бросают в горячую воду, чтобы размягчить серицин и очистить нити. Каждая нить шириной всего в несколько тысячных миллиметра, поэтому чтобы нить получилась достаточно прочной, приходится переплетать несколько нитей. Для производства всего одного килограмма шёлка требуется около 5000 коконов.

После удаления белка серицина нити тщательно высушивают, так как в мокром виде они довольно хрупки и их легко порвать. Традиционно это делают путем добавления к нитям сырого риса, который легко забирает в себя излишнюю влагу. На автоматизированном производстве нити также высушивают.

Затем высушенная шёлковая нить наматывается на специальное приспособление, которое вмещает огромное количество нитей. После всех этих процедур готовый шёлк вывешивается для сушки.

Неокрашенная шёлковая нить — это нить ярко-желтого цвета. Для ее покраски в другие цвета нить сначала окунают в перекись водорода с целью обесцвечивания, а затем окрашивают в нужный цвет при помощи красителей.

Шёлковым нитям предстоит еще долгий путь для того, чтобы стать тканью, а именно переплетение нитей на ткацком станке. В китайских деревнях, где процветает традиционное ручное производство ежедневно делают 2-3 килограмма шёлка, автоматическое же производство на заводе позволяет изготавливать 100 килограммов шёлка каждый день.

Читайте далее: Лучший материал для постельного белья.

>Как делают шелк? Тутовый шелкопряд — фото

Вы знаете, как делают шелк? Мы предлагаем удивительный фоторепортаж, как получают и изготавливают на производстве шелк. Это настоящее чудо!

Как делают шелк? Тутовый шелкопряд, фото

Как получают шелк?

Настоящий качественный шелк получают из коконов гусеницы тутового шелкопряда.
И чтобы получить такую красоту, кое-кому приходится сильно постараться, потому-то и цена на натуральный шелк всегда высока.

Почему шелк так красив? Потому как нить, из которой шелкопряд свивает для себя кокон, шелковина, имеет уникальное треугольное сечение и, подобно призме, преломляет свет, в итоге получаем красивое переливание и блеск.

Шелковая нить тоньше человеческого волоса в 8 раз, очень прочная, ведь призвана защищать гусениц от голодных насекомых, и абсолютно водоотталкивающая. Из-за этого ткань получается мягкой и приятной на ощупь, но в тоже время прочной и износостойкой.

Волокно шёлка состоит на 75 % из фиброина и на 25 % из серицина. Также присутствуют воски и жиры, а также минеральные вещества.

Ширина шёлковой нити — примерно 32 мкм, длина может достигать полутора километров.

Свойства шелковой ткани:

  • Обладает средней теплостойкостью — при длительном воздействии высоких температур прочность на разрыв снижается незначительно, но ткань становится более хрупкой, рекомендуемая температура влажно-тепловой обработки — 110 градусов
  • Очень низкая светостойкость — после воздействия всего 200 часов солнечным излучением прочность уменьшается вдвое
  • Шёлк, как и другие ткани из натурального сырья, нечувствителен к воздействию органических растворителей (уксус, спирт), а реагирует только с концентрированными растворами кислот и щелочей
  • Обладает хорошей гигроскопичностью

(По следам Википедии)

Бабочка шелкопряда

Бабочка шелкопряда — не яркая, но именно она дает начало процессу производства одной из лучших натуральных тканей мира — шелку.

Бабочка тутового шелкопряда — необычное насекомое:

  • Практически не летает. Особенно малоподвижны самки.
  • Имеют недоразвитый ротовой аппарат и на протяжении своей жизни не питаются.
  • Имеются сведения, что они еще и слепые.

Каждая бабочка живет всего несколько дней, и ей важно быстро найти партнёра. Через несколько дней после спаривания самка откладывает яйца на листья тутового дерева.

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Гусеница тутового шелкопряда

Все начинается с крошечных яиц, настолько маленьких, что даже масса 2 000 штук не превышает 1-го грамма. Их них вылупляются гусеницы размером не больше булавочной головки.

За следующие 3 дня они увеличат свой вес в 10 000 раз.

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Гусеница развивается в течение 26—32 дней. Продолжительность развития может меняться, в зависимости от многих факторов:

  • температуры
  • влажности воздуха
  • количества пищи
  • качества пищи

Взрослая гусеница тутового шелкопряда — невзрачная, примерно 7-сантиметров длиной. И питаются они листьями шелковицы, и только ими.

Шелковичных веток необходимо много. На изготовление 1 шелкового платья требуется около 2 000 коконов, а это значит, что гусеницам нужно съесть более 70 кг листьев – почти 2 шелковичных дерева.

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Кокон шелкопряда

Создание кокона начинается с постройки каркаса, на котором держится вся конструкция.

Гусеница совершает быстрые, равномерные движения головой и укладывает нить в форме «восьмерки».Она может повторять эти движения до 230 000 раз, а длина шелковины в одном коконе — от 800 до 1 000 метров.

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Спустя 2-3 дня кокон готов.

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Для получения шелка, коконы нужно успеть собрать до того, как появятся бабочки. Если их передержать, то бабочка прогрызет кокон и повредит шелк.

Коконы погружают в кипящую воду, чтобы убить гусениц и растворить защитный слой.

После этого нити сплетают вместе, и они готовы для производства дорогого и ценного материала – шелка.

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Но не все коконы оказываются в кипящей воде, ведь нужны новые бабочки, которые отложат крошечные яйца, из которых появятся тысячи новых гусениц…

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

И весь процесс повторится снова!

Фото Alessandro Bianchi | Reuters

Как догадались люди добывать шелк? По легенде, жена Желтого императора пила в саду чай, когда с ветвей тутового дерева вдруг что-то упало. Когда таинственный объект извлекли из чашки, оказалось, что он сплетен из тонкой и приятной на ощупь нити. Так открылся секрет шелка!

Тутовый шелкопряд — не только источник шелковой нити, он может служить и источником питания. В том же Китае и Корее жареных куколок тутового шелкопряда употребляют в пищу. Сушёные гусеницы, заражённые грибком Beauveria bassiana (см. Боверин — препарат от медведки), применяются в китайской народной медицине. Совсем как наша медведка — и лечатся ею, а кое-кто даже готовит себе на ужин.

Метелик тутовий шовкопряд

Членистоногі » Шовковичний шовкопряд

Надклас: Комахи (Insecta)
Клас: Открыточелюстные (Ectognatha)
Загін: Лускокрилі (Lepidoptera)
Сімейство: Справжні шовкопряди (Bombycidae)
Вид: Справжні шовкопряди (Bombyx)
Вид: Шовковичний шовкопряд (Bombyx mori; Linnaeus, 1758)

Виробництво міцної легкої тканини, зітканою з ниток, які отримують в ході життєдіяльності гусениць тутового шовкопряда, було освоєно в Китаї ще 2500 років. Вже тоді на Захід тяглися нескінченні каравани з отрезами шовку. Про цінності і популярності матерії говорить і той факт, що один з найбільш знаменитих торгових шляхів носив ім’я — Великий шовковий. Тонкощі розведення мініатюрних прядильщиков трималися в Піднебесній в найсуворішій таємниці, а неодноразові спроби викрасти комах ретельно припинялися. Правда, в VI столітті двом монахам вдалося винести в порожнистих посохах яйця шовкопрядів за дорученням візантійського імператора, але все одно масове виведення цих гусениць у Європі почалося лише століття тому.

Регіон проживання

Шовковичний шовкопряд — одомашнена комаха, тому живе поруч з людиною. Дикий предок виду зустрічається в Східній Азії (в Китаї), а також на Далекому Сході.

Метелики тутових шовкопрядів мають сіро-біле забарвлення і вусики гребінцевої форми. Гусениці можуть бути сірими, білими або кольору слонової кістки.

Спосіб життя

При виході з яєць гусениці шовкопряда зовсім невеликі — не більше 3 мм в довжину, зате з перших секунд свого існування демонструють невгамовний апетит. Вони їдять і вдень і вночі, лежачи на боці або спині і навіть будучи придавленными в скупченні численних побратимів на одному аркуші. Немуд рено, що їх маса і розміри починають зростати в геометричній прогресії, до кінця личинкової стадії комахи стають просто величезними — товщиною в палець і близько 5 р. Це навіть більше, ніж важать деякі крихітні тваринки, наприклад землерийки. Ненажерливість комахи на ичиночной стадії пояснюється тим, що, ставши дорослою особиною, воно не живиться зовсім. Єдина мета нетривалого існування метелики (близько 12 днів) — залишити потомство, причому воно досить численне — на світ з’являється не менше 120 яєць в день. Крім того, імаго шовковичного шовкопряда не вміє толком літати: якщо кинути метелика вертикально вниз, то вона протримається у повітрі на змаху крил лише кілька секунд.

Єдина їжа, яку з задоволенням їсть шовкопряд, — листя тутових дерев, або шовковиць (Morus). Це теплолюбні рослини, а тому розводити комаха в північних широтах зовсім непросто. Звичайно, його можна годувати ще листям ожини і салату, але це негативно впливає на зростання гусениць і на якість шовку.

Звідки береться шовк?

У гусениці шовковичного шовкопряда на невеликому горбку в нижній губі зовсім недалеко один від одного розташовані два отвори. Це виходи двох великих залоз, які займають до двох п’ятих всього тіла личинки. Коли настає пора перетворюватися в лялечку, комаха починає виробляти спеціальну речовину, яка, застигаючи на повітрі, перетворюється в подвійну шовкову нитку. Похитуючи головою з боку в бік, гусениця вибудовує навколо себе кокон. Під його надійним захистом вона буде ховатися протягом 20 днів, поки не перетвориться на дорослого метелика. При промисловому виробництві шовку метаморфоз переривають і піддають кокони термічній обробці: витримують протягом 2,5 год при температурі 100 °C. Після цього їх легше розпустити на нитки. Останні іноді можуть досягати до кількох сотень метрів у довжину.

Членистоногі

Шовковичний шовкопряд: цікаві факти, фото і відео

Зміст статті:

  • 1 Зовнішній вигляд
  • 2 Які характеристики мають яйця тутових шовкопрядів?
  • 3 Життєвий цикл гусениць
  • 4 Завершальний етап розвитку: лялечка шовкопряда

Ці метелики використовуються людиною для отримання шовку, взагалі тутовий шовкопряд дуже давній житель нашої планети. Деякі стверджують, що люди його почали використовувати ще п’ять тисяч років до нашої ери. Сьогодні черв’яків цієї метелики розводять для отримання шовку, цікаві факти, що в Китаї і Кореї куколи тутового шовкопряда використовують в їжу, їх смажать і таке блюдо вважається екзотичним, а ще цих личинок застосовують в народній медицині.

У нашому світі самими головними країнами, які виробляють шовк (60 відсотків від всього ринку) вважаються Індія і Китай, тут найбільше і мешкає шовкопрядів.

Сьогодні люди набагато більше знають про виробництво та види шовку, ніж про комаху, яка подарувала нам цю чудову шовкову нитку. Про це ми і поговоримо в цій статті. Дізнаємося, як виглядає тутовий шовкопряд, чим він живиться, як його розводять, а також його особливості розмноження.

Зовнішній вигляд

Тутові шовкопряди отримали назву завдяки своєму харчуванню. Вони визнають лише одне дерево – це шовковиця, на науковому мовою це дерево називають тутовым. Гусениці шовкопрядів їдять вдень і вночі без зупинки. Тому деякі власники господарств отримують незручність, якщо дерево окупували гусениці цієї породи. У шовкової промисловості шовковичне дерево спеціально вирощують для надання їжі шелкопрядам.

Це комаха проходить стандартний процес розвитку, який можна подивитися на відео. Як і всі комахи, дикий тутовий шовкопряд проходить чотири життєвих циклу, а саме:

  • освіта яйця (личинки);
  • поява гусениці;
  • освіта лялечки (кокони тутового шовкопряда);
  • метелик.

Метелик має досить великі розміри. Розмах крил становить близько 60 міліметрів. До основних характеристик зовнішнього вигляду можна віднести наступні показники:

  • забарвлення біле з брудними плямами;
  • на крилах бурі чіткі перев’язки;
  • передня частина крила оброблена виїмкою;
  • у особин чоловічої статі гребінчасті вуса, а у самок цей ефект слабо виражений;

Зовні дикий тутовий шовкопряд дуже красивий. На фото і відео можна побачити, як ця порода метеликів виглядає в житті.

На сьогоднішній день цей вид практично не літає, з-за вмісту в неприродних умовах. Також є цікаві факти, які стверджують, що ці комахи не їдять, коли стають метеликами. Така порода має свої відмінні особливості від всіх інших видів. Справа в тому, що протягом багатьох століть, людина містив шовкопряда в домашніх умовах і тому, сьогодні ці метелики не можуть вижити без його турботи та піклування. Наприклад, гусениці не будуть шукати їжу, навіть якщо дуже голодні, вони будуть чекати, поки їх нагодує людей. На сьогоднішній день вчені не можуть дати точну відповідь про походження цього виду.

У сучасному шелководстве існує багато різновидів шовкопрядів. Найчастіше використовують гібридних особин. В цілому цю породу можна розділити на два виду:

  • перший – це моновольтинный, такий вид може дати потомство не більше ніж один раз у рік;
  • другий – це поливольтинный, який дає личинки кілька разів на рік.

На фото Дикий тутовий шовкопряд

Гібриди ще відрізняються і зовнішніми ознаками, до яких відноситься:

  • забарвлення крил;
  • форма тулуба;
  • розміри, якими характеризується лялечка;
  • форми і розміри метеликів;
  • розміри і колір гусениць (буває порода шовковичного шовкопряда з смугастими гусеницями або одноколірними).

Як виглядають всі можливі види шовкопрядів можна побачити на фото або відео.

До показників продуктивності шовкопряда відносяться наступні характеристики:

  • кількість виходу сухих коконів та їх загальна врожайність;
  • наскільки можуть размотаться оболонки коконів;
  • вихід шовку;
  • технічні властивості і якість отриманого шовку.

Які характеристики мають яйця тутових шовкопрядів?

У науковій сфері яйця шовкопрядів називаються греной. Особливості наступні:

  • овальна форма;
  • трохи сплюснуте боки;
  • еластична і напівпрозора оболонка.

Розміри яйця неймовірно маленькі, в одному грамі можуть перебувати до двох тисяч яєць. Як тільки метелики відклали грену, вона має світло-жовтий колір або молочний забарвлення, а з часом колір яєць поступово змінюється, спочатку трохи рожевіє і в кінці стає темно-фіолетовим. А коли колір яєць не змінюється, це говорить про те, що життєва здатність їх повністю втрачена.

Період дозрівання грены тривалий. Відкладають личинки метелика в липні і серпні. Потім вони зимують до весни. В цей період в яйці всі обмінні процеси значно уповільнюються. Це необхідно для того, щоб грена могла перенести низькі температури, і регулювалося поява гусениць. Наприклад, якщо в зимовий період яйця знаходилися при температурі не нижче +15 градусів, то майбутні гусениці дуже погано розвиваються. Пов’язано це з тим, що вони дуже рано вилуплюються, ще до того, як з’являться листя шовковиці (це головне джерело їжі для тутових шовкопрядів). Тому в цей період яйця кладуть у холодильник, де дотримується постійний температурний режим від 0 до -2 градусів.

Життєвий цикл гусениць

Поява гусениць відноситься до личинным стадіями розвитку шовкопрядів. Раніше їх називали шовковими черв’яками, але виходячи з наукових термінів таку назву неправильне. До зовнішніх характеристик гусениць відносяться наступні показники:

  • тіло має злегка витягнуту форму;
  • є головка, черевце і груди;
  • на голові є рогові придатки;
  • на внутрішній частині тулуба є три пари грудних, п’ять черевних лапок;
  • у гусениць хітинові покриви, які виконують захисну функцію і одночасно є їх м’язами.

Із зовнішніми даними гусениць можна ознайомитися на фото, а також побачити їх життєвий цикл на відео.

Як тільки з яйця вилуплюється гусінь, вона має дуже маленькими розмірами, її вага становить лише половину міліграма. Але при таких малих розмірах і вазі, організм гусениць володіє всіма необхідними біологічними процесами для повноцінної життєдіяльності, тому вони інтенсивно ростуть. В організмі гусениці є дуже потужні щелепи, стравохід, розвинена глотка, кишечник, кровоносна і видільна система. Завдяки такому розвиненому організму, вся вживається їжа дуже добре засвоюється. Уявіть собі, що ці крихти мають більше чотирьох тисяч м’язів, що у вісім разів більше, ніж у людей. З цим і пов’язані акробатичні номери, які можуть виконувати гусениці.

Життєвий цикл гусениці триває близько сорока днів, за цей час вона збільшується в розмірах більш ніж у тридцять разів. З-за такої інтенсивності росту, оболонка з якої народжуються гусениці, стає маленькою, тому їм необхідно скинути стару шкірку. Цей процес називають линянням. У цей період особини перестають харчуватися і знаходять місце для линьки. Щільно прикріплюючись ніжками до листя, або тримаючись за дерева, вони завмирають. У народі цей період називається сном. Це видовище можна детально розглянути на фото. Потім гусениця як би заново вилуплюється з старої шкурки. Спочатку з’являється голова, яка в кілька разів збільшилася в розмірах, а потім і все інше тіло. Під час сну гусениць чіпати не можна, інакше вони не зможуть скинути старий покрив, в результаті чого гинуть.

За весь свій життєвий період гусениці проходять процес линьки чотири рази. І кожен раз вони мають іншого забарвлення. На фото і відео можна побачити забарвлення гусениць.

Головною частиною організму гусениці для людини є шелкоотделительная заліза. Цей орган розвинений краще за все, завдяки штучному змістом багато століть. В цьому органі і утворюється необхідний нам шовк.

Завершальний етап розвитку: лялечка шовкопряда

Формуються кокони тутового шовкопряда недовго (розглянути їх можна на фото) Це є проміжною стадією розвитку. Гусениця утворює лялечку навколо себе і знаходиться там до перетворення в метелика. Такі кокони тутового шовкопряда для людини є найбільш цінними. Всередині відбувається багато дивних процесів, всередині кокона гусениця проходить етап останньої линьки і перетворюється в лялечку, а потім вона стає метеликом.

Поява метелики і її виліт можна легко визначити. За день до появи кокони починають ворушитися. Якщо притулитися до кокону, то можна почути невеликий шум, зразок постукування. Це метелик скидає шкірку лялечки. Цікаво, що метелики з’являються строго відведений час. Це період з п’яти до шести годин ранку.

Для того щоб вибратися з кокона, слизові оболонки метелики виділяють спеціалізований клей, який розщеплює кокон і дає можливість вилетіти (новонароджених метеликів можна побачити на фото).

Метелики живуть дуже мало, не більше 18-20 днів, але бувають і довгожителі, які можуть досягти віку 25-30 днів. Щелепи і рот у метеликів нерозвинений, тому вони не можуть їсти. В період такого недовгого життя їх основною метою є спарювання і відкладання яєць. Одна самка за кладку може відкласти більше однієї тисячі яєць. Процес кладки не зупиняється, навіть якщо у самки немає голови, тому що в її організмі кілька нервових систем. Для того щоб забезпечити майбутні потомство хорошою виживаністю, самки дуже сильно кріплять грену до поверхні аркуша або на дерево. От і все! На цьому і закінчується життєвий цикл шовкопрядів.

Потім процес починається знову, і знову проходить всі перераховані вище етапи, забезпечуючи людство шовковою ниткою.

Тутовый шелкопряд

Запрос «шелкопряд» перенаправляется сюда; о детективе Джоан Роулинг см. Шелкопряд (роман).

Тутовый шелкопряд
Научная классификация
промежуточные ранги

Царство: Животные
Подцарство: Эуметазои
Без ранга: Двусторонне-симметричные
Без ранга: Первичноротые
Без ранга: Линяющие
Без ранга: Panarthropoda
Тип: Членистоногие
Подтип: Трахейнодышащие
Надкласс: Шестиногие
Класс: Насекомые
Подкласс: Крылатые насекомые
Инфракласс: Новокрылые насекомые
Клада: Насекомые с полным превращением
Надотряд: Amphiesmenoptera
Отряд: Чешуекрылые
Подотряд: Хоботковые
Инфраотряд: Разнокрылые бабочки
Клада: Двупорые
Клада: Obtectomera
Надсемейство: Шелкопрядовые
Семейство: Настоящие шелкопряды
Род: Bombyx
Вид: Тутовый шелкопряд
Международное научное название

Bombyx mori Linnaeus, 1758


Систематика
на Викивидах

Изображения
на Викискладе
ITIS 117540
NCBI 7091
EOL 391618

Ту́товый шелкопря́д (лат. Bombyx mori) — бабочка из семейства настоящие шелкопряды, играющая важную экономическую роль в производстве шёлка. Одомашнен в Китае около 3000 лет до н. э. Близкий вид, а возможно, и исходная форма одомашненного тутового шелкопряда — дикий тутовый шелкопряд — обитает в Восточной Азии: в северных областях Китая и южных областях Приморского края России.

Жизненный цикл

Тутовый шелкопряд представлен моновольтинными (дают одно поколение в году), бивольтинными (дают два поколения в году) и поливольтинными (дают несколько поколений в году) породами.

Яйцо

После спаривания самка откладывает яйца (в среднем от 500 до 700 штук), так называемую грену. Грена имеет овальную (эллиптическую) форму, сплюснутую с боков, с одного полюса несколько толще; вскоре после отложения её на обоих сплюснутых боках появляется по одному вдавлению. На более тонком полюсе находится довольно значительное углубление, на середине которого имеется бугорок, а в центре его помещено отверстие — микропиле, предназначенное для прохождения семенной нити. Величина грены — около 1 мм в длину и 0,5 мм в ширину, но она значительно варьирует между породами. В общем, породы европейские, малоазиатские, среднеазиатские и персидские дают более крупную грену, нежели китайские и японские. Откладывание яиц может продолжаться до трёх суток. Диапауза у тутового шелкопряда приходится на стадию яйца. Диапаузирующие яйца развиваются весной следующего года, а недиапаузирующие — в тот же год.

Гусеница

Гусеницы

Из яйца выходит гусеница (так называемый шелковичный червь), которая быстро растёт и линяет четыре раза. После того, как гусеница пройдёт четыре линьки, её тело становится слегка жёлтым. Гусеница развивается в течение 26—32 дней. Продолжительность развития зависит от температуры и влажности воздуха, количества и качества пищи и т. д. Гусеница питается исключительно листьями шелковицы (тутового дерева). Поэтому распространение шелководства связано с местами произрастания этого дерева.

Окукливаясь, гусеница плетёт кокон, оболочка которого состоит из непрерывной шёлковой нити длиной от 300—900 метров до 1500 м в самых крупных коконах. В коконе гусеница превращается в куколку. Цвет кокона может быть различным: розоватым, зеленоватым, жёлтым и т. п. Но для нужд промышленности в настоящее время разводят исключительно породы тутового шелкопряда с белыми коконами.

Выход бабочек из коконов наступает обыкновенно на 15—18 день после окукливания. Но до этой стадии шелкопряду дожить не дают — коконы держат 2—2,5 часа при температуре около 100 °C, что убивает куколку и упрощает раскручивание кокона.

Тутовый шелкопряд: интересные факты и фото

О достоинствах шёлка люди знают очень много, но мало кто знаком с «создателем», который подарил миру это чудо. Знакомитесь, шелковичная гусеница. Вот уже 5 000 лет это маленькое скромное насекомое прядет шёлковую нить.

Шелкопрядные едят листья тутовых (шелковичных) деревьев. Отсюда и название тутовый шелкопряд.

Это весьма прожорливые существа они могут, есть сутками без перерыва. Вот почему для них специально высаживают гектары тутовых деревьев.

Как любая бабочка шелкопряд проходит четыре жизненных этапа.

  • Личинка.
  • Гусеница.
  • Куколка, которая находится в шёлковом коконе.
  • Бабочка.


Кок только голова гусеницы потемнеет, начнется процесс ленки. Обычно насекомое скидывает кожу четыре раза, тело становится жёлтым, кожа приобретает плотность. Так гусеница, переходит на новый этап, становится куколкой, которая находится в шёлковом коконе. В природных условиях бабочка прогрызает отверстие в коконе и выбреется из него. Но в шелководстве процесс протекает по иному сценарию. Производители не дают «дозреть» коконам шелкопряда до последней стадии. В течение двух часов под воздействием высокой температуры (100 градусов), гусеница после этого погибает.

Полезные свойства шёлковой нити

Производительная способность шелкопряда просто уникальна, всего за месяц он способен увеличить свой вес в десять тысяч раз. При этом гусеница в течение месяца четыре раза успевает сбросить «лишние килограммы».

Чтобы прокормить тридцать тысяч гусениц понадобится тонна тутовых листьев, этого хватит для того чтобы насекомые сплели пять килограммов шелковой нити. Обычная норма выработки пять тысяч гусениц дают один килограмм, шелковой нити.

Один шёлковый кокон даёт 90 грамм натуральной ткани. Длина одной из нитей шелкового кокона может превышать 1 км. А теперь представите сколько нужно потрудиться шелкопряду, если в среднем на одно шёлковое платье уходит 1500 коконов.

В слюне шелкопряда, содержится серицин, это вещество защищает шёлк от таких вредителей, как моль и клещи. Гусеница выделяет вязке веществ отлогого происхождения (шёлковый клей) из которого она плетёт шёлковую нить. Несмотря на то, что большая часть этого вещества теряются в процессе изготовления шёлкового полотна, но и то малое, что останется в шёлковых волокнах сможет уберечь, ткань от появления пылевого клеща.

Благодаря серецину шёлк обладает гипа аллергенными свойствами. Благодаря своей эластичности и невероятной прочности шёлковую нить применяют в хирургии, для накладывания швов. Шёлк, используют в авиации, из шёлкового полотна шьют парашюты, оболочки воздушных шаров.

К чему приводят благие намерения

Мало кто знает, что непарный шелкопряд, который является главным вредителем лесохозяйственной промышленности США, распространила в результате неудачного эксперимента. Как говорится, хотелось как лучше, а вышло следующее.

В конце девятнадцатого столетия одному человеку пришла в голову мысль, вывести новый вид он задумал скрестить тутового шелкопряда и непарного. Чтобы получить насекомое, которое будет менее «привередливое в пище», но при этом оно должно производить шёлковую нить. С этой целью из Европы в Америку завезли партию коконов непарного шелкопряда. Эксперимент закончился полным провалом. Скрестить эти виды шелкопрядов учёному не удалось, зато непарный шелкопряд «уютно» расположился в Америке и теперь наносит вред лесному хозяйству Соединённых Штатов Америки.

  1. Шелковая нить очень прочная, способна выдержать большое давление. Канаты из шёлка более эффективны в эксплуатации, чем торосы, сделанные из стали той же толщины.
  2. Бронежилеты прошивают спинальной шёлковой нитью. 16 слоев шелка способны удержать свинцовую пулю выпушенную из Магнума.
  3. Десять коконов понадобятся для того чтобы обвить гору Эверест.
  4. В древности шелк ценился на вес золота.
  5. Шелковая ткань легко растворяется, если будет контактировать с агрессивными моющими средствами порошками отбеливателями, помните шелк, это материал белкового происхождения.
  6. Одно время в царской России в армии солдатам выдавали бельё из шёлка, в котором не могли поселиться паразиты.
  7. Самый мягкий и термостойкий шёлк даёт индийский шелкопряд, из штата Асам. Он ест листву касторового дерева.

admin

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *